Отаман духу 

Микола Кіндратович Вороний.

6 грудня йому виповнилося 150 років з дня народження. Його постать в історії України вельми неоднозначна: громадський та політичний діяч, а з іншого боку людина творча -  український поет, перекладач, кіносценарист, актор, режисер. В далекому 1917 році написав вірш "За Україну, за її волю". Композитору Ярославенку вони сподобались і він написав музику. Ця пісня до сих пір має шалений успіх. Саме слова з цього вірша: “За Україну, за її волю” – тепер золотом гаптовані на бойових прапорах підрозділів Збройних сил України.

Микола Кіндратович Вороний народився  (24 листопада за старим стилем), згідно нового - 6 грудня (в інших джерелах 7 грудня) 1871р. у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область).  Його батько був із кріпаків, а от мати ж вела родовід від першого ректора Києво-Могилянської академії П. Колачинського, освітнього діяча 17-18 століття. 

Вороний один із засновників Української Центральної Ради, засновник та режисер Національного театру, засновник української драматичної школи у м.Львові.  1938 року особлива трійка при НКВС (народний комітет внутрішніх справ) Одеської області розглянула "справу тринадцятьох" і всім винесла вирок − "розстріляти". 7 червня 1938 — був розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян. Розстріляний у м.Кірове, Миколаївської області. 10 листопада 1957 — рішенням президії Кіровоградського обласного суду, за клопотанням президії Спілки Письменників, Миколу Вороного було реабілітовано.

Микола Кіндратович залишив нащадкам багатий творчий доробок.

До цієї дати бібліотекар ліцею провела літературну годину "Отаман духу" разом з викладачем української мови та літератури Барталевич Н.А. На книжковій виставці зібрані матеріали про життєвий та творчий шлях "амбасадора європейської культури", як його називали за життя.