Гендерна рівність
Гендерна рівність означає рівність можливостей для
доступу жінок і чоловіків через соціально-економічні, етнічні, статеві,
фізичні, вікові, національні упередження до програм, ресурсів; у сприянні
світогляду людей до недопущення соціальної та гендерної дискримінації у
суспільстві
Рівність не означає, що жінки та чоловіки стануть однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не залежатимуть від того, народилися вони жінками чи чоловіками. Йдеться про різні сфери життя: сімейні, трудові, правові відносини, міжособистісні стосунки між людьми.
Вважається, що автором терміну
«гендер» є американський соціолог Роберт Столлер (Robert Stoller), який у 1968
році опублікував статтю, у назві якої вжив слово «гендер»: «Sex and Gender: on
the Development of Masculinity and Femininity».
Згідно з Глобальним звітом про
гендерний розрив 2021 року, Україна займає 74 місце серед 156 країн. До прикладів системної гендерної нерівності в
Україні можна віднести:
-
низький рівень
участі жінок у політичних та громадських процесах, особливо на найвищих
посадах;
-
патріархальну
культуру і глибоко вкорінені гендерні стереотипи;
-
низький рівень
економічної участі та можливостей, а також
-
значне поширення
гендернозумовленого насильства.
Проблеми гендеру у профтехосвіті:
•
В Україні має місце
гендерна сегрегація у виборі напрямів навчання у ЗП(ПТ)О:
•
хлопці значно
переважають у здобутті спеціальностей в галузях промисловості, будівництва,
сільського господарства та транспорту;
•
дівчата – у швейному виробництві, сфері послуг (перукарі,
продавці, кухарі).
•
гендерним питанням
майже не приділяється увага у закладах П(ПТ)О:
•
не проводиться гендерний аналіз та моніторинг, гендерна
складова не включається в стратегії, плани, політики і освітні програми
ЗП(ПТ)О;
•
проводиться недостатня кількість гендерночутливих
заходів, інтегрованих у профорієнтаційну і виховну діяльність ЗП(ПТ)О;
•
профорієнтаційні заходи і матеріали наповнені гендерними
стереотипами.
• освітній простір не враховує особливості і потреби обох статей. Учасники та учасниці освітнього процесу не почувають себе комфортно у такому просторі.
Люди, які не вірять в несправедливий уклад світу щодо жінок, тепер можуть
посперечатися з авторкою Керолайн Кріадо Перес, яка написала книгу
"Невидимі жінки"(Vivat). У світі ця книга стала маніфестом боротьби
за гендерну рівність та поширення феміністичних настроїв. Заснована виключно на
фактах, статистиці і результаті 100 років досліджень прихованих гендерних даних
про жінок, що творили історію на рівні з чоловіками.
