Гендерна рівність

          Гендерна рівність означає рівність можливостей для доступу жінок і чоловіків через соціально-економічні, етнічні, статеві, фізичні, вікові, національні упередження до програм, ресурсів; у сприянні світогляду людей до недопущення соціальної та гендерної дискримінації у суспільстві

         Рівність не означає, що жінки та чоловіки стануть однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не залежатимуть від того, народилися вони жінками чи чоловіками. Йдеться про різні сфери життя: сімейні, трудові, правові відносини, міжособистісні стосунки між людьми.

Вважається, що автором терміну «гендер» є американський соціолог Роберт Столлер (Robert Stoller), який у 1968 році опублікував статтю, у назві якої вжив слово «гендер»: «Sex and Gender: on the Development of Masculinity and Femininity».

Згідно з Глобальним звітом про гендерний розрив 2021 року, Україна займає 74 місце серед 156 країн. До прикладів системної гендерної нерівності в Україні можна віднести:

-         низький рівень участі жінок у політичних та громадських процесах, особливо на найвищих посадах;

-         патріархальну культуру і глибоко вкорінені гендерні стереотипи;

-         низький рівень економічної участі та можливостей, а також

-         значне поширення гендернозумовленого насильства.

Проблеми гендеру у профтехосвіті:

•         В Україні має місце гендерна сегрегація у виборі напрямів навчання у ЗП(ПТ)О:

•         хлопці значно переважають у здобутті спеціальностей в галузях промисловості, будівництва, сільського господарства та транспорту;

•         дівчата – у швейному виробництві, сфері послуг (перукарі, продавці, кухарі).

•         гендерним питанням майже не приділяється увага у закладах П(ПТ)О:

•         не проводиться гендерний аналіз та моніторинг, гендерна складова не включається в стратегії, плани, політики і освітні програми ЗП(ПТ)О;

•         проводиться недостатня кількість гендерночутливих заходів, інтегрованих у профорієнтаційну і виховну діяльність ЗП(ПТ)О;

•         профорієнтаційні заходи і матеріали наповнені гендерними стереотипами.

•         освітній простір не враховує особливості і потреби обох статей. Учасники та учасниці освітнього процесу не почувають себе комфортно у такому просторі.

Люди, які не вірять в несправедливий уклад світу щодо жінок, тепер можуть посперечатися з авторкою Керолайн Кріадо Перес, яка написала книгу "Невидимі жінки"(Vivat). У світі ця книга стала маніфестом боротьби за гендерну рівність та поширення феміністичних настроїв. Заснована виключно на фактах, статистиці і результаті 100 років досліджень прихованих гендерних даних про жінок, що творили історію на рівні з чоловіками.